ПРО РЕП ТА ПРО ВІЙНУ….
Українські репери з перших днів війни показали свій характер. Можна згадати тут Ярмака, Oppi Mpanda, Коса і об’єднання РА (Реп армія) і багатьох інших. Думаю, що представники жанру довели, що у них є характер і це одна з переваг вітчизняного репу — вміти не тільки говорити, а й робити.
Ericsson — український музикант, репер, який пішов добровольцем на війну ще в перші дні війни. І це саме та історія, коли замість мікрофона — автомат, замість студії — окоп…
У цьому інтерв’ю ми поговорили про музику і про війну. Було цікаво отримати відповіді на багато питань, які нас хвилюють, адже не завжди розумієш, що відчувають хлопці на “нулі” і через що їм доводиться проходити. Сподіваюся, що це інтерв’ю нам допоможе зрозуміти деякі речі, які пов’язані з музикою і війною….
РОЗДІЛ I. Реп та погляди Ericsson’а на творчість
Я, пам’ятаю, писав невелику рецензію на твій альбом «Триголов» (2018) — він мені здався добротним таким реп-альбомом з щільним, хорошим звуком, цікавими текстами. Але останні роки ти явно намагався розширити рамки своєї творчості. Наприклад, з’явилися треки на основі EDM. Ти в якийсь момент перестав вірити, що з репом можна досягнути успіху?
«Триголов» писав у дуже непростий етап свого життя.
В мене була затяжна депресія і дуже нездоровий спосіб життя, якщо ти розумієш, про що я. Відповідно, весь мій негатив, позитив і відвертість пішла у творчість. Реп завжди допомагав самовиразитись і виплеснути на біти все, що каменем лежало на душі, але в якийсь момент я зрозумів, що змінююсь і хочу рости, як артист, музикант.
Ніколи не ставив себе у рамки, ніколи не був затятим в одному жанрі, хоч і виріс на хіп-хопі 90-тих.В 2008 створив у себе в місті перший реп-колектив і встиг побувати з виступами на різних площадках та конкурсах у багатьох містах України, а у Івано-Франківську взяв на двох з Drud’ом виграш 1000$ зелених. До речі, на той час це непогані гроші, як для двох пацанів, яких ніхто не знав. Я вже навіть не згадаю, що там за конкурс був, але це були дуже круті юнацькі часи з хіп-хоп тусовками. Я тоді ще тільки школу закінчував… Репу, як жанру, свого часу мені вистачило, і він залишиться зі мною назавжди. Це моя вода, а я у ній — риба.
З роками мені стало мало лише одного напрямку, і я зрозумів, що можу робити мелодійні пісні та експерементувати з музикою. Так і сталось з нашими із DRED’ом (саунд-продюсер) треками у стилі EDM. Перший «Banger» ми писали«по приколу» в домашній атмосфері, і він залетів на KissFM та інші радіостанції. Другий — взагалі в якомусь офісі біля автомийки в повному хаосі.
Це були «Шамани», які гуляли по радіо-чартах не тільки в Україні. Третя пісня писалась вже на студії — і всі три були в ротації та попадали в топи. Проект в стилі EDM яб мігробити в плані музичного бізнесу, якщо це залітає, (а воно, як виявилось, може залетіти у вуха прихильникам такого стилю), але сказати, що до цього у мене душа лежить, не можу. Думаю, що ми ще випустимо такі електронні шлягери, а там час покаже.
Який у тебе процес написання треків? Приходить ідея, і ти під неї підбираєш музику або ти шукаєш музику, і, слухаючи її, пишеш трек?
Ніколи не пишу тексти без інструменталу. Я повинен відчути біт, мелодику і вже аж тоді, як футболіст, фінтую на свому полі в плані музики. Зазвичай, слухаю біт, і в голові з’являється певне поняття, як буде звучати приспів, і, якщо він мені зайде, беруся закуплети.
Цікаво, а який ти реп слухав раніше? Чи намагався наслідувати улюбленого виконавця?
В шкільні роки слухав якусь альтернативу, а потім з’явився Slim Shady, і я зафанатів цим чуваком. Eminem підкорив мене своєю енергетикою. Я поняття немав, про що він зачитує, але, чорт забирай, це було потужно. Образ, стиль, рухи — це для мене було щось нове. Я ніби підсвідомо розумів його, а ще більше — після фільму «8 миля» і його «Lose Yourself». У мене теж було важке дитинство… І в якийсь момент він мені став близьким до душі, як виконавець. Пізніше почав знайомитись з його «гальоркою» та іншими виконавцями, які були популярні у Штатах. А вже згодом активно слухав французів і німців — у них шикарні біти.
Твій флоу балансує на межі з текстами умовними «старою і новою школами».Чи готовий ти повністю змінити флоу і робити все вже за канонами нової школи? Наприклад, треп або дрілл?
Для мене немає “нової” чи “старої” школи, просто почую біт і зроблю, як відчуваю.
В цьому «я художник, і я так бачу». «Клав я болт» на те, до якого стилю це припишуть, але, правду кажучи, оцей новий реп і нова школа для мене — ну таке собі… Я виріс на чуваках, які круто виглядали, гарно стелили і не були такими смішними, а сучасна молодь «тащиться» від розмальованих полупокерів. Для мене це все крінж, бо ці клоуни ніколи того не бачили і не жили тим, про що читають у своїх пісеньках… Це такі собі мамині «гангстери».
У твоїх треках немає майже розповідей про«вуличне життя», тематики розборок та інших історій, які, зазвичай трапляються на вулицях. Ти більш схильний до підбору, скажімо,«інтелектуальних тем» для репу?
Ну, в альбомі «Триголов» є дещо про мої життєві вуличні моменти з того часу. Ще раніше у мене були далеко нецензурні і відверті теми, але це все ж таки юний вік та обставини, у яких я жив, робили своє. Добре, що все це десь загубилось в мережі, і я цього вже, надіюсь, не почую на свої вуха. Знаєш, у моєму житті було багато «кіно»: без криміналу, бійок, і всього іншого не обходилось. Такі були часи тоді, проте це не означає, що мені хотілось і було потрібно про це розказувати у своїх треках. Але я радий, що все пройшов, лишив у минулому негатив, «набив шишки» і зараз можу творити достойні, мелодійні пісні рідною мовою, от лише б вигнати вже швидше тих «бомжів» у їхнє рузьке болото! Хочу додому і на студію:)
Ти не робив кліпи з тієї причини, що не хотів «заморочок» з ними?
Я на кілька років взагалі пропадав у плані творчості, було не до пісень, що вже казати про кліпи. Краще не буду нічого випускати, ніж писати і знімати аби що.
Чому ти так мало за останні роки випускав треків?
Якось був здався з музикою: просто бачив, як ті, хто випускали продуктивно нібито непогані треки/кліпи, не отримували від цього належного фідбеку, я вже мовчу про фінансову сторону. Розумієш: на Заході роблять музику і потім гребуть капусту, а в нас усе навпаки. Знімати якісні кліпи, писати треки, біти — все це не дешево, коли всім займаєшся сам. Інше діло, коли ти підписаний на лейбл, де з тобою працює штат людей, які займаються рекламою та просуванням тебе, як артиста, і таке інше… Я робив це «в кайф» і, впершу чергу, для себе, тому так мало, тому не світився і не просувався ніде, бо й небуло особливо куди просуватись. З хіп-хопом у нас насправді все дуже важко, проте, як недивно, під час війни з’явилось немало нових імен і, найголовніше, що саме україномовні треки почали користуватись популярністю і набирати хороші оберти.
Чи любиш ти випити, покурити порефлексувати на тему життя або просто оточуючого тебе світу?
Останнім часом, ще до війни, міг покурити, почілити в компанії під хороший алкоголь, але якось воно мені не приносило задоволення, особливо на другий день. Краще вже в тренажерний зал, або зайнятись якимось видом спорту — я більше люблю бойовий. Доречі, колись займався кілька років карате, ходив у зал… Жаль, що свого часу закинув. Після війни планую зайнятись фізухою, все-таки мені вже не 20, і нормально чілити треба теж мати здоров’я.
Чи читаєш книги? Які жанри та автори тобі подобаються?
Зараз рідко читаю… З останнього автора — це Робін Шарма, а при нагоді слухаю аудіо-книги з психології, бізнесу та про різного роду мотивацію.
Які фільми ти любиш дивитися?
Дивлюсь все, що засноване на реальних подіях, а ще маю любов до фільмів жаху та фільмів на історичну тематику.
Скільки у тебе зайняв би часу альбом, скажімо, з 10 треків? Зрозуміло, що точно важко сказати, але приблизно?
Якщо засісти і серйозно взятись, то за 2 тижні осилю альбом на 10 треків, інше діло скільки займе часу зведення, мастеринг у звукача, бо, зазвичай, у них це довгий процес (маю власний досвід). Теж колись мав свою міні-студію, зводив треки іншим і знаю, наскільки це не просто.
Прихильник ти повноформатних альбомів або краще б робив EP невеликі або взагалі сингли?
Зараз епоха синглів. Альбоми потрібні артистам, у яких вже сформована певна аудиторія, яка купить цей альбом на площадках, і він окупиться. В іншому випадку, це «неблагодарне діло», зайва витрата часу і коштів.
Давай уявимо, що ти написав трек і хотів би отримати фідбек. Якому б ти реперу відправив цей трек, щоб він дав відгук?
Я б відправив людині, яка «шарить» у звуці, але точно не якомусь реперу.
Як ти вибудовуєш флоу на треку: «як лягають рядки» або ти робиш якусь схему, а потім навішуєш на неї слова?
У мене немає схем, я просто пишу і граюсь словами, щоб це мало певний сенс і звучало так, як це відчуваю я.
Який ти трек робив найдовше? Чи бувало так, що трек «не виходив» довго, а потім таки “вийшов”, і ти кайфанув від результату своєї роботи?
Який писав найдовше?..Зараз вже й не згадаю, але часто буває так, що пишу і зависаю на половині, тоді просто відкладаю його до наступного дня, бо слухати по колу один і той же біт сто разів — це треба мати велике терпіння.
РОЗДІЛ II. Про український реп сьогодні
Як тобі нові “зірки репу” і стилі, на кшталт, “етно-хіп-хоп”?
Ситуація бачу розвивається, і в цьому я вбачаю світло і для себе. Стосовно етно-хіп-хопу -ніяк не відношусь. Ну є так є. Мене більше дивує, чому певні люди вирішили саме це просувати в маси. Вважаю, можна робити набагато цікавіше, ніж “бім-бім-боп”, а не наплести що попало, бо і так “схавають”.
У 2018-му ти яким бачив майбутнє українського репу? Чи очікував такого повороту?
Ну в 2018-му записав альбом, виступив у хорошому клубі «Fest Republic», що у Львові, і потихеньку розкачувався на продуктивність, повертався, скажімо так,у гру, але багато чого мене збивало на шляху до своїх амбіцій у музиці. Я знав і знаю, що рано чи пізно ми дійдемо до відповідного рівня хіп-хопу, за який не буде соромно, ми всі ростемо в цьому плані, кожен у свому часі.
Чи не здається тобі, що український реп розчиняється поступово в інших жанрах. Причому, змішуються жанри з прицілом на опосередкований такий смак людей, які більше люблять поп-музику, ніж реп?
Це не тільки в Україні. У цілому світі музика стала мультижанрова, все змінюється дуже швидко,адже ми живемо у дивні, переломні часи.
Чому у нас ніяк не з’явиться «зірка» в репі для тих, кому 15–23? Причина в грошах, продюсерах або ще в чомусь?
Бо покищо не знайшовся «самородок», який буде робити для такого вікового жанру щось унікальне, а не одні і тіж закоси під інших псевдо-зірок.
Кого б ти сьогодні виділив з українських реперів для себе, як «зірку»?
А вони себе зірками називають? Для мене немає таких, і я майже не слухаю нікого із них, мені просто це нецікаво. Можу виділити Паліндрома і його трансформацію в якусь альтернативу. Робить цікаві твори, флоу, тексти — все на рівні, а от, як людину, його не знаю.
Хто, на твою думку, міг би стати «зіркою», але так і не став за всі ці роки?
Той, про кого ніхто не знає. От такі почнуть з’являтись нізвідки, дивувати і вриватись в музичну індустрію.
Яким ти бачиш майбутнє українського репу? Яким він буде, наприклад, через 5 років?
Допоки війна, і я у ній приймаю участь, — мене найменше цікавить, яким буде український реп через 5 років.
Чи віриш ти, що плани Горовий (CEO “Мізки”) зайнятися репом матимуть якийсь цікавий результат?
Якщо дасть волю таланту проявитись, то чому б і ні. У них, здається, є все для просування і менеджменту, але мені видається, що це буде чергова попсова пластмаса для мас.
Чому у нас немає «модного» репу, на твій погляд? Не складно ж відстежувати тенденції, але ми весь час чомусь десь позаду моди?
Для кожного поняття «модний» має різні значення. Це вже в кого який смак, вік і кому що до душі.
РОЗДІЛ III. Про війну та про реп
Чи не дратувало тебе, коли ти був на фронті, що ми тут в мережах базікаємо, а тобі доводиться життям ризикувати, залишивши мирне життя?
Я пішов добровольцем в ЗСУ 26 лютого, просто не міг всидіти на місці вдома. Це якось у крові чи що: коли ти не можеш бути осторонь таких важливих переворотів і важких подій у твоїй країні. Так було і на майдані, де я також приймав участь наспротив системі, і так, напевне, буде завжди. За своє треба боротись попри все, і я все життя борюсь, як із собою, так із усім, що в моєму житті відбувається.
Як змінилося твоє ставлення до творчості, після того, як ти побачив, як гинуть товариші? Чи не відбило це бажання “творити”?
В мене назбиралось багато чого у свідомості за той період. Булобагато часу обдумати весь свій шлях, і чого я хочу від цього життя, якщо доля буде прихильна до мене і дасть мені ще шанс. А тому захотілось більше писати і творити, бо життя таке коротке, особливо на фронті.
Я з цікавістю спостерігав за твоїми постами з фронту. Було видно, що ти не так собі уявляв все те, що побачив на фронті. Чи так це?
Я думаю, мало хто тоді уявляв, як воно буде насправді. Те, що ми до цього були неготові морально тапсихологічно,- це факт. Я взагалі не уявляю, як до цього можна бути готовим. Ти просто кожного дня на межі життя і смерті. Люди на передовій змінюються, замикаються, у кожного свої душевні переживання, і цього не пояснити і не зрозуміти тим, хто там не був.
Я колись провів експеримент: потрапивши в складну ситуацію, включив складну музику,і я не зміг її слухати. Чи давала тобі музика щось на фронті? Чи міг ти щось слухати, якщо була можливість?
У нас коли була можливість і з’являвся інтернет, щоб завантажити якісь пісні — це було щастя, але це бувало так рідко… Мережа і передова — дуже небезпечно! Правда, коли ти в навушниках десь у підвалі після окопів, і в цей час прилітає десь близько, ти підриваєшся, і тоді все, що ти слухаєш, — це вихід-прихід.
Що найбільше тебе мотивувало на фронті, не як патріота, який бореться за Україну, а просто, як людину? Якісь спогади, почуття?
Там ти зі своїми думками один на один. Звісно, ми багато говороли про щось з побратимами, більшість яких, нажаль, вже у кращому світі, але все-таки, що стосується особистого, то ти просто листаєш у голові все своє життя, спогади, моменти і розумієш, як багато всього ти ще не зробив. Мотивація — вистояти, адже все це колись закінчиться, головне зараз — триматись.
Яка музика потрібна на фронті, і чи потрібна вона там взагалі?
Особисто я слухавщось ностальгічне, щось приємне для вух, щоб відволіктись від того, де я знаходився. Не можу сказати, що мені хотілось слухати щось патріотичне, це вже у кого, який стан і смак до музики. І так, патріотичні пісні також підбадьорювали і мали своє місце у моїй голові.
Як вплинув фронтовий досвід на твій погляд на смисли, які ти б хотів писати в треках?
А от як вплинув фронтовий досвід на мою творчість і погляди, сподіваюся почуємо в потрібний час.
Чи вдалося тобі «повернутися» в мирне життя? Чи були з цим проблеми?
Були проблеми. Перші дні після того, як приїхав у відпустку після лікарні, не розумів, що відбувається навколо. Там вибухи, перестрілки, руїни, смерть, окопи та підвали, а приїжджаєш додому — і все спокійно, невраховуючи сирен тривоги. Люди гуляють, сидять по кафешкам, десь працюють, наче війни і немає… Для того, хто приїхав з фронту в цивільне життя, справді важко на перших порах вклинитись у суспільство, і видається, що все не справедливо. Проте, це все, впершу чергу, у тебе в голові і часто треба боротись із самим собою. Не всі справляються — часто просто підсідають на стакан і не тільки… А це лише погіршує ситуацію. Психологічно було дуже важко, але я намагався не зациклюватись, і не показувати цього навколишнім. Я прийняв для себе той факт, що так зараз є і змінити щось в даний момент я не можу. Були постійні проблеми зі сном, бо я майже не спав, тому виручали снодійні та транквілізатори.
Імідж репера чи не став для тебе чужий після того, що ти бачив? Чи не здається він тобі«награним» тепер?
Мені не потрібний імідж репера. Хочеться просто спокою і займатись тим, що ти любиш, а там життя покаже, хто на що заслужив. Тримаймося і Слава Україні! Почуємось/побачимось!
Слухати ERICSSON:
Doззa Fly, 28.03.2022
