“Кілька порад від вчених — куди, насправді, ліпше рухатись у музиці))”
Світ ми не вразимо — банально — в нас немає “авторитету” у світі світової музики — нас просто не зрозуміють чи не звернуть увагу на “ноунеймів”))) Усі розповіді про “визнання у світі та Греммі” — є нісенітницею — і дослідження (про яке далі буде мова) це підтверджує)) Але не все так погано, якщо розуміти причини та наслідки і не ставити “йобнутих цілей”))
Отже спробуємо подивитись на “понти” наших представників лейблів з позиції дослідників і перше питання:
Навіщо лейбли нам брешуть про “велич та успіх у світі”?)) Це ж суперечить дослідженням)
I. Мені завжди не вірилось у тезу “ми повинні створити своє та вразити світ” — про це не так давно казав бос “накрайщого лейбла України” ENKO)) Щось в цьому було помилкове і ось я натрапив на дослідження чуваків, які проаналізували творчість майже 900 музикантів, використовуючи метод соціальних послідовностей (SSA). Данний метод був спочатку розроблений в біології для вивчення послідовності ДНК, а дослідники застосували SSA для вивчення даних про життєвий шлях кар’єр майже 900 музикантів ….)
І отримали такий висновок:
“….дослідження показує, що кар’єри, що охоплюють різні категорії, швидше за все, спричинять проблеми у контакті зі слухачем, оскільки продюсери, які перетинають кілька категорій, мають більш неоднозначну ідентичність, яку аудиторії важко зрозуміти, що призводить до знецінення. Розширення категоріальних кордонів підриває ефективність роботи музикантів і визнання їх роботи”. (це про, наприклад, ми створимо своє і вразимо світ — а чи готовий світ сприйняти ваше “нове”, коли ви не маєте у світі “авторитету” та не даєте світу “знайомих рис”?)))
Наступне питання:
Як слова Клименко (бос Енко) протирічать дослідженню вчених?
II. Я відібрав найбільш цікаві висновки з дослідження. І там багато цікавого — наприклад, як у жанрі реп здобувається популярність і як потім формується “особистий стиль”) В одному з в’ю бос “найкращого лейблу” розказував, що їм не важко “повторити успіх зірок західних” — але це вони робити не будуть) А ось дослідження показують, що “стилістичні ознаки” є, наприклад, у репі головним фактором успіху))
Отже йдемо далі — в пункті 3 (нашого матеріалу) “Головні тези….” наведено, що там дослідили “дослідники” на цю тему)) Саме дослідження можна почитати тут: https://openaccess.city.ac.uk/.../Trajectories%20of...
III. Головні тези дослідження:
1. Дослідники відзначають, що “проект”, який створює вузьконаправлений послідовний контент, або” фірмовий стиль”, отримує більше переваг. Потенційні споживачі можуть більше легко ідентифікувати особу, таким чином, підтримка ідентичності музиканта допомагає йому бути впізнаваними.
2. Соціально-психологічні теорії візуального сприйняття стверджують, що сприйняття передбачуваних “рис” вимагає менших когнітивних зусиль і викликає більш позитивний ефект у слухача.
3.Аудиторія також може розглядати музикантів, які демонструють послідовний естетичний контент, як особисто відданих певним естетичним стилям, і ця прихильність сприймається як ознака довіри, якості та автентичності.
4.Аудиторія в цілому віддасть перевагу сфокусованим на одному стилі продюсерам, ніж еклектичним, оскільки перші слідують більш передбачуваним і послідовними схемами і відповідають очікуванням аудиторії (явним або неявним).
5.Аудиторія також може оцінити менш передбачувану ідентичність при певних умовах . Наприклад, музиканти з високим статусом частіше отримують винагороду за свої дії, пов’язані з непослідовністю (тобто відхиленням від усталених жанрів або шляхів), оскільки експерти інтерпретують їх як ознаки видатної креативності, а не некомпетентності.
6. Репутація також може служити передумовою для успішного відхилення музиканта від його попереднього шляху у музиці.
7.Відповідно до теорії ідіосинкратичних кредитів (Hollander, 1958), продюсери можуть відійти від старих практик, продемонструвавши, що вони здатні їх дотримуватися. Таким чином, стилістична узгодженість на ранньому етапі дозволяє оточуючим розвинути впевненість в навичках і цілеспрямованості людини, що, в свою чергу, сприяє виникненню невідповідностей на більш пізньому етапі. Ілюстрацію цієї ідеї можна знайти в дослідженні Лени та Пачуки (2013), присвяченому реп-сцені, в якому автори демонструють, що реп-виконавці ставали впливовими, спочатку повторюючи стилістичні елементи, які їхня аудиторія сприймала як “основу”, а потім вводячи новий контент, який збільшував їх популярність.
8.Творчі експерименти формують кар’єрні траєкторії, на які впливає особистий і професійний досвід продюсера.
9.Глядачі можуть скласти остаточне уявлення про те, хто “такий музикант” і яке місце він займає в культурному просторі, тільки озираючись на його шлях ретроспективно.
10.Перш ніж виносити остаточне судження постерігаючи за роботою продюсера, глядачі хочуть побачити, як особистість цього продюсера розвивається по творчій траєкторії. Замість того, щоб зосереджуватися на категоризації як такій, глядачі спостерігають і оцінюють особистість продюсера в міру того, як вона проявляється протягом усього його творчого шляху.
11.У сфері культури артефакти виконують ключову функцію не тільки у формуванні ідентичності творців, але і в підтримці розвитку ідентифікації членів аудиторії.
12. Аудиторія в культура чутлива до того, як з часом змінюється ідентичність музиканта, оскільки ця траєкторія визначає більш широкий і насичений контекст, в якому знаходяться і інтерпретуються її артефакти. Таким чином, для розуміння важливості кар’єрного зростання необхідно зосередитися на тому, як послідовно з плином часу створюються кілька пропозицій від одного і того ж музиканта і як ці артефакти гармонізуються протягом усього життєвого циклу виробника
13.Особливо корисним виявляється поняття фірмового стилю. Виходячи з визначення стилю як стійкої та впізнаваної моделі естетичного вибору, ми визначаємо фірмовий стиль як цілісний ансамбль елементів, які складають відмінну індивідуальність. В області культури фірмовий стиль творця відбивається в впізнаваному наборі культурних цінностей, які складають основу його індивідуальності і який узгоджений з часом.
14.Фірмовий стиль залежить не тільки від якості складових його елементів, але і від швидкості, з якою стиль розвивається в діалозі з аудиторією. Як і в більшості організаційних процесів, розвиток творчої індивідуальності і фірмового стилю передбачає “танець захоплення” (як це відбувається між членами команди) між продюсерами та аудиторією. Представляючи себе аудиторії, продюсери повинні ретельно підбирати “ритм руху”, в якому вони вносять стилістичні зміни. Наприклад, якщо метою є створення фірмового стилю, то невелике охоплення категорій може допомогти аудиторії краще ознайомитися з продуктом і сформувати очікування щодо майбутньої еволюції фірмового стилю виробника.
Зверніть увагу на приклад реп-музики, де потреба у визнанні в якості автентичних представників музичної сцени спонукає артистів повторювати “законні” елементи, перш ніж вносити будь-які суттєві стилістичні зміни. Але з іншого боку, якщо продюсери прагнуть створити еклектичну ідентичність, то швидший темп охоплення категорій допоможе їм затримати формування високих очікувань аудиторії, фактично відсуваючи момент, коли буде сформульовано судження про їх ідентичності.
Висновок:
Гіпотеза: виробники культури з більшою ймовірністю будуть визнані, коли їх фірмовий стиль виникає в результаті творчої траєкторії, яка є або цілеспрямованою і неквапливою, або еклектичною і динамічною.
P.S. То може припинено нести маячню про “велич та успіх у світі” і навчимось просто якісно робити популярну у світі музику, щоб потім…. маючи вже авторитет почати експериментувати?))
ДоЗЗа Fly, Київ, 23.08.2024…
